Особливості регулювання трудових відносин при банкрутстві підприємства

Ця стаття розрахована на керівників, спеціалістів відділів кадрів, власників підприємств, які знаходяться на межі або на стадії проходження процедур банкрутства, юристів, арбітражних керуючих та для всіх інших, хто цікавиться проблемами трудових відносин при провадженні процедур банкрутства. Статтею розкриті класичні, більш загальні етапи процедури банкрутства.

Закон України «Про відновлення платостроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон), який набув чинності з 01 січня 2000 року, є прогресивним законодавчим актом у галузі господарського права, який врегульовує трудові відносини між працівниками та неплатоспроможним підприємством та встановив правовий статус керівництва неплатоспроможного підприємства.

Банкрутство, у відповідності з Законом, це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Законом визначені процедури, які можуть бути застосовані до неплатоспроможного підприємства для відновлення його платоспроможності або визнання його банкрутом,це:

• досудова санація;
• процедура розпорядження майном боржника;
• процедура санації - відновлення платоспроможності;
• процедура ліквідації - визнання боржника банкрутом, з наступним припиненням діяльності та існування боржника;
• мирова угода.

Держава гарантує збереження та захист трудових прав працівників такого неплатоспроможного підприємства у разі порушення господарським судом провадження у справі про його банкрутство. Саме з ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство неплатоспроможного підприємства виникають особливі трудові відносини, про аспекти яких зазначимо цією статтею.

Як правило,заборгованність по заробітній платі працівникам, є першим «дзвіночком» того, що підприємство знаходиться на межі майбутнього банкрутства. Порада для працівників, що опинились у такому положенні, негайно подавати позови до місцевого суду про стягнення заборгованності із заробітної плати. Рішення суду на користь працівника (ів) є підставою для безспірного підтвердження своїх вимог до неплатоспроможного підприємства. Також таке рішення суду дає можливість для звернення до правоохоронних органів про притягнення керівництва до кримінальної відповідальності, у відповідності зі ст.175 Кримінального Кодексу України.

Після задоволення заяви одного з кредиторів господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство неплатоспроможного підприємства, разом з тим призначає процедуру розпорядження майном за участю розпорядника майна (арбітражного керуючого), пропонує кредитору опублікувати в офіційному друкованому органі («Голос України» та «Урядовий кур'єр») оголошення про початок провадження у справі про банкрутство, та накладає мораторій на виплату заборгованностей.

Працівники підприємства, з моменту призначення процедури розпорядження майном, мають такі права:

• на протязі тридцяти днів з дня опублікування в офіційному друкованному органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство неплатоспроможного підприємства, мають право подати до господарського суду, заяви про грошові вимоги до неплатоспроможного підприємства, а також документи що їх підтверджують, копії боржнику та розпоряднику майна (п.1 ст.14 Закону);
• обрати представника працівників, для участі останнього в зборах та засіданнях комітету кредиторів з правом дорадчого голосу (ст.1 та п.1. ст.16 Закону);
• мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заборгованностей із заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю та життю громадян (п.6. ст. 12 Закону);
• якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів ( п.14 ст.17 Закону);

Також, виходячи з попереднього права трудового колектива по суті, відповідно до п.7. ст. 14 Закону, фізичні особи ( можливо і працівники), які виявлять бажання взяти участь у процедурі санації боржника, подають заяву про участь у санації свого підприємства.

Тут треба зазначити, що у відповідності з ст.1 Закону, представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

З моменту призначення процедури розпорядження майном права керівника або виконавчого органу підприємства-боржника на вчинення окремих дій, передбачених п.13. ст. 13 Закону, вони потребують попереднього погодження з розпорядником майна.

Закон (п.16. ст.13) передбачає можливість припинення повноважень керівника або виконачого органу боржника, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

Дуже важливий момент - припинення повноважень керівника або виконавчого органу (тобто його членів), що не є підставою для автоматичного їх звільнення. Керівник та члени виконавчого органу, що позбулись своїх повноважень за ухвалою господарського суду будуть відсторонені від роботи ( займаної посади) у відповідності ст.46 Кодексу законів про працю України (надалі - Кодексу). Керівник, члени виконавчого органу, повноваження яких припинені за ухвалою господарського суду, можуть дати згоду на переведення на іншу роботу (посаду), або подати заяву про звільнення.

Якщо сформований реєстр кредиторів та в визнаних вимогах є наявність заборгованності із заробітної плати, а керівник за ухвалою суду втратив свої повноваження, то розпорядник майна (арбітражний керуючий) має право звільнити такого керівника за п.11 ст.41 Кодексу при наявності винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 1 ст.33 Закону передбачена можливість звільнення працівників підприємства-боржника вже з моменту порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна у відповідності до вимог Кодексу. За суттю всієї статті законодавець дає право на «масове» звільнення працівників за ініціативою власника або уповноваженого органу. Але постає питання яку статтю Кодексу застосувати?

Виходячи зі змісту Закону, підприємство проти якого порушено провадження у справі про банкрутство та призначено процедуру розпорядження майном, ще не визнане банкрутом. Поки не відомо яка буде розпочата наступна процедура або санація, або ліквідація підприємства боржника.

Вважаю, що під час проходження процедури розпорядження майном, звільнення працівників згідно із п.1.ст.4() Кодексу є не коректним, з точки зору визначення формулювання звільнення. Саме звільнення ще й ускладнюється самою процедурою та дотриманням вимог ст.ст. 40, 42, 43, 44, 49 Кодексу.

Вважаю, щодо зайнятості працівників у період провадження процедури розпорядження майна, необхідно застосувувати норми ч.З ст.84 Кодексу, тобто відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням у разі простою підприємства-боржника.

На мою думку, при складанні колективного договору, доцільно передбачити у розділі «Зміни в організації виробництва та праці» підрозділ про порядок зайнятості працівників підприємства у разі простою, у разі порушення провадження у справі про банкрутство та призначення процедури розпорядження майном та визначити порядок надання таких відпусток, строки та порядок компенсації.

При застосуванні норми ч.З ст.84 Кодексу, проти «масового» звільнення працівників, можна виділити такі її переваги, а саме:

• зменьшення витрат;
• зупинення наростання заборгованості працівникам;
• збереження кадрів (трудових ресурсів) на підприємстві, особливо технічних спеціальностей;
• можливість використання таких людських ресурсів в процедурі відновлення виробництва підприємства-боржника в процедурі санації;
• можливість підвищення кваліфікації, додаткового професійного навчання, перепідготовки;
• можливість створення кадрового резерву;
• інше.

Більшість цих переваг буде корисна, коли господарським судом буде введена процедура санації, тобто процедура відновлення виробництва та платоспроможності підприємства.

План санації, що затверджений господарським судом за погодже-ням комітету кредиторів, є документальною підставою для проведення заходів щодо реорганізації підприємства, змін в організації виробництва та праці, скорочення чисельності або штату працівників. Тобто, такий план є підставою та надає право керуючому санацією (арбітражному керуючому) звільнити працівників підприємства, таких що незадіяні в процесі реалізації плану санації, у відповідності та за вимогами п.1 ст.40 Кодексу. В процесі цієї продури Законом передбачені джерела виплати вихідної допомоги, за вимогами ст.44 Кодексу. Це можуть бути кошти інвестора, а при його відсутності за рахунок коштів від реалізації (продажу) майна боржника, або за рахунок банківського кредиту (п.2 ст.18 Закону).

Вважаю, що представник працівників трудового колективу, при погодженні плану санації на засіданні комітету кредиторів (виходячи лише з права дорадчого голосу) має відстоювати права працівників настільки, скільки дає таку можливість ситуація.

Які існують особливості правового статусу керівника та членів виконавчого органу підприємства-боржника при проваджені процедури?

Якщо за попередньою процедурою - розпорядження майна, керівник міг залишити за собою визначені установчими документами права та повноваження, то в процедурі санації за вимогами п.4 ст.17 Закону, з дня оголошення ухвали господарського суду про санацію - керівник боржника відстороняється від посади, в порядку передбаченому законодавством про працю. Єдиний порядок щодо відсторонення керівника передбачений лише ст.4б Кодексу, але сама норма статті конкретно такий випадок не вказує, лише зазначає про інші випадки, передбачені законодавством.

Також, за вимогами п.4.ст.17 Закону, з дня оголошення ухвали господарського суду про санацію припиняються права органів управління боржника (якщо це не зроблено у попередній процедурі).

Так само, як і при попередній процедурі керівник, члени виконавчого органу, повноваження яких припинені, можуть дати згоду на переведення на іншу роботу (посаду), або подати заяву про звільнення.

Тут треба зазначити, що члени виконавчого органу можуть займати інші посади на підприємстві- боржнику та разом з тим, можуть входити до складу виконавчого органу. У такому разі вони не втрачають права залишатися на своїх посадах (наприклад, головного бухгалтера, начальника цеху і т.д.), а лише втрачають повноваження членів виконавчого органу.

Якщо, санація не призначалась, або визнана невиконаною, або є клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Суд розпочинає процедуру ліквідації підприємства. З дня прийняття постанови господарським судом про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідації розпочинається процедура ліквідації підприємства-боржника.

У відповідності до п.2 ст.23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

• припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управлінням та розпорядження майном ( якщо це не було зроблено раніше);
• керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці.

Тут законодавець чітко вказує на формулювання причини звільнення «у зв'язку з банкрутством підприємства» за п.1.ст.40 Кодексу.

Також за таким формулюванням звільняються інші працівники банкрута. Джерелом фінасування вихідної допомоги при ліквідації, у відповідності до п.1 ст.31 Закону, законодавець встановлює цільовий банківський кредит.

Черговість задоволення вимог працівників по заробітній платі та іншим виплатам передбачена ст.31 Закону,де:

• в першу чергу, задовольняються виплати вихідної допомоги при звільненні працівників;
• у другу чергу, задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

Пільги та компенсації звільненим працівникам передбачені ст.ЗЗ Закону:

• питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;
• на звільнених працівників боржника поширюються гарантії, що встановлені ст.26 Закону України «Про зайнятість населення».

Підсумовуючи опис особливостей трудових відносин при банкрутстві, можна сказати, що необхідно вносити зміни до Кодексу законів про працю України у частині удосконалення норм трудового законодавства з чіткими формулюваннями та визначеннями, щодо трудових відносин під час провадження процедур банкрутства. Окремо треба визначити гарантії звільненим працівникам з підприємств-банкрутів. В законодавстві про банкрутство, вважаю за необхідне, надати право «повноцінного» голосу представнику працівників у комітеті кредиторів.